Основними інгредієнтами піноутворювачів є поверхнево-активні речовини, які функціонують шляхом зниження поверхневого натягу рідини, завдяки чому газ може утворювати в ній бульбашки. Серед вихідних поверхнево-активних речовин, які зазвичай використовуються, є аніонні типи-таких як лаурилсульфат натрію (SLS) і лауриловий ефір сульфат натрію (SLES); катіонні типи-такі як солі четвертинного амонію; не{3}}іонні типи-таких як етоксилати жирних спиртів (LAE) і гліцериди жирних кислот; і цвіттеріонні типи-такі як похідні амінокислот. Ця сировина визначає піноутворювальну здатність і стабільність піноутворювача, а також впливає на конкретні контексти його застосування-, як-от у харчових продуктах, миючих засобах або косметиці.
Щоб збільшити об’єм піни та збільшити її довговічність, у склад зазвичай додають допоміжні піноутворювачі. До таких допоміжних речовин відносяться природні білки (наприклад, сироватковий білок, овальбумін), полісахариди (наприклад, ксантанова камедь, гуарова камедь), гліцерин і похідні сахарози. Збільшуючи в’язкість розчину та змінюючи властивості поверхні розділу газ-рідина, ці допоміжні агенти створюють більш дрібну структуру піни, яка менш схильна до розриву; особливо широко вони використовуються в харчовій і косметичній промисловості.
На додаток до поверхнево-активних речовин і допоміжних піноутворювачів склади часто містять стабілізатори або загусники, призначені для підтримки структурної цілісності піни. Звичайні інгредієнти в цій категорії включають натрій карбоксиметилцелюлозу, ксантанову камедь і карбомери; ці речовини збільшують в’язкість рідини та уповільнюють злиття та розрив бульбашок, тим самим подовжуючи термін служби піни. Залежно від конкретного застосування, ароматизатори, барвники або консерванти також можуть бути додані, щоб забезпечити естетичну привабливість і безпеку піноутворювача під час використання.
